УЗАГАЛЬНЕННЯ
причин скасування судових рішень по адміністративним справам в Пирятинському районному суді Полтавської області за перший квартал 2015 року
Протягом І півріччя 2015 року у Пирятинському районному суді Полтавської області знаходилося 19 адміністративних справ, з яких: 7 справ - залишок за 2014 рік. Справи, що знаходилися у провадженні суду розглянуто без порушення строків.
У І півріччі 2015 року на розгляді у апеляційній інстанції перебувало 19 адміністративних справ, з них розглянуто 12. За результатами перегляду 12 справ - 10 залишено без змін, по 1 справі скасовано постанову та прийнято нову, ще по 1 справі скасовано ухвалу про залишення в частині позову без розгляду та направлено до суду для продовження розгляду зі стадії вирішення питання про відкриття провадження.
Так,у справі за позовом Особи 1 до Особи 2 про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити перерахування та виплату основної та додаткової пенсії, колегія суддів розглянувши даний спір дійшла висновку, що через порушення судом норм процесуального та матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню виходячи з наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорії зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію (ст. 49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").
Згідно ч. 4 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначено, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком. Відповідно до ч. 1 ст. 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особам, віднесеним до першої категорії призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірах: інвалідам 2 групи - 75% мінімальної пенсії за віком.
Згідно з ч. 3 ст. 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (у редакції Закону України від 05.10.06 р. N 231 -У) встановлено, що у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожитковогомінімуму.
Вихідним критерієм розрахунку додаткової пенсії виступає мінімальна пенсія завіком, розмір якої згідно з ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державнепенсійне страхування" встановлюється в розмірі визначеного законом прожитковогомінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом про Державнийбюджет України. Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір абовстановлював інший розмір, немає.
Таким чином, вихідним критерієм обрахунку державної та додаткової пенсій ємінімальна пенсія за віком. Мінімальний розмір пенсії за віком згідно зі статтею 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Колегія суддів зазначає, що положеннями Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" (в редакції, що була чинна до внесення змін Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік №1622- VII від 31 07 2014 року) не було передбачено обмежень щодо застосування ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що позивач з 16.06.2014 року має право на отримання основної державної пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі, який встановлено положеннями ст. 50, 54), Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Згідно Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" від 31.07.2014 року № 1622-VІІ передбачено, що норми та положення статей, зокрема, 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються в порядку та в розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового соціального страхування на 2014 рік, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п. 2 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік від 31.07.2014 року № 1622-УІІ, передбачено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його офіційного опублікування.
Вказаний Закон було офіційно опубліковано в газеті "Голос України 02.08.2014 року (№ 146), а відтак, з урахуванням дати набрання чинності вказаним Законом (03.08.2014 року), колегія суддів вважає правомірним задовольнити позовні вимоги Особи 1 за період з 16.06.2014 року по 02.08.2014 року.
У адміністративній справі за позовом Особи 1 до Особи 2 про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату основної та додаткової пенсії, колегією суддів апеляційної інстанції було скасовано ухвалу суду в частині залишення без розгляду позовних вимог Особи 1 до Особи 2 про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату основної та додаткової пенсії за 03.06.2014 року, внаслідок неправильного застосування судом першої інстанції норм ч. 2 ст.99 КАС України.
Справу в цій частині направленню до Пирятинського районного суду Полтавської області для продовження розгляду зі стадії вирішення питання про відкриття провадженнявиходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом 03.12.2014 року із вимогами із вимогами щодо захисту його порушеного права, починаючи з 01.01.2014 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Тобто, чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Згідно з ч. 2 ст. 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
З наведених вище приписів КАС України випливає, що адміністративний позов може бути поданий у межах строку звернення до адміністративного суду визначеного цим Кодексом або іншими законами, який обчислюється з моменту коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав.
Предметом адміністративного позову у цій справі є перерахунок пенсії, для звернення з яким чинним законодавством України спеціальних строків не встановлено, а тому такий позов має бути поданий в межах визначеного ч. 2 ст. 99 КАС України шестимісячного строку, перебіг якого починається з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав.
Визначаючи початок перебігу строку звернення з даним адміністративним позовом, суд апеляційної інстанції виходить з того, що пенсія позивача є періодичною виплатою, яка позивачем, хоч і в меншому розмірі, отримується кожного місяця, а тому про порушення своїх прав щодо недоплати він повинен був дізнаватися кожного місяця під час її отримання.
Отже, враховуючи дату звернення позивача до суду з адміністративним позовом (03.12.2014), шестимісячний строк на звернення до суду з позовом та період, за який позивач просить суд захистити його права, колегія суддів приходить до висновку, що права позивача підлягають захисту в межах шестимісячного строку, починаючи з 03.06.2014 року.
Статтею 100 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду. Адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала (частина 1 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України). Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи (частина 2 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України).
Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Слід зазначити, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.
Однак, позивачем ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не надано доказів поважності пропуску строку для звернення до адміністративного суду з позовом щодо перерахунку пенсій за період з 01.01.2014 року по 02.06.2014 року.
Доводи апеляційної скарги щодо пропуску строку звернення до суду з поважних причин, посилаючись на юридичну необізнаність, колегія суддів не приймає, оскільки юридична необізнаність не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом.
Враховуючи вищенаведене, доводи апеляційної скарги стосовно наведених причин поважності пропуску строку звернення до суду колегією суддів відхиляються, оскільки перебіг процесуального строку починається з наступного після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок, тобто, з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач не надав доказів, які б підтверджували поважність причин пропуску строку звернення до суду, а тому позовні вимоги Особи 1 за період з 01.01.2014 року по 02.06.2014 року судом першої інстанції правомірно залишено без розгляду.
Водночас, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо залишення без розгляду в межах шестимісячного строку звернення до суду позовних вимог Особи1 по 03.06.2014 року включно, оскільки права позивача, з урахуванням приписів ч. 2 ст. 99 КАС України та дати звернення позивача до суду, підлягають захисту саме з 03.06.2014 року.
Виходячи із зазначених обставин справи, колегія суддів вважає, що судом при ухваленні рішення було порушено приписи ст.ст.99, 100 КАС України в частині залишення без розгляду позовних вимог Особи 1 за 03.06.2014 року, у зв'язку з чим, ухвала Пирятинського районного суду Полтавської області від 04.12.2014р. по справі в цій частині підлягає скасуванню.
_03_03.png)
