Узагальнення судової практики розгляду кримінальних справ (проваджень) щодо злочинів проти життя і здоров’я особи за 2014 рік

УЗАГАЛЬНЕННЯ

практики розгляду Пирятинським районним судом Полтавської області

кримінальних справ (проваджень) щодо злочинів проти життя і здоров’я особи

(ст.ст.115-145 КК України) за 2014 рік

 Пирятинським районним судом узагальнено судову практику розгляду кримінальних справ (проваджень) на тему «Про судову практику розгляду кримінальних справ (проваджень) щодо злочинів проти життя і здоров’я особи за 2014 рік».

Відповідно до статей 3 і 27 Конституції України людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Право на життя є невід’ємним правом людини. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя.

Розглядаючи питання кримінально-правової охорони життя і здоров'я людини за законодавством України, не можна забувати про вплив міжнародних нормативно-правових актів на розвиток та вдосконалення цих процесів, спрямованих на протидію посяганням на одну з найвищих соціальних цінностей в Україні — життя людини.

Основоположним документом у цій галузі слід вважати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (1950 p.), яка була ратифікована Україною 17 липня 1997 р.

Частина 1 ст. 2 Конвенції зазначає, що право кожного на життя охороняється законом. У статті 2 йдеться про право людини на життя та про захист цього права, яке забезпечується Конвенцією. Зазначена стаття має особливий статус серед інших положень Конвенції. Він був сформульований Європейським судом з прав людини у справі «МакКан та інші проти Сполученого Королівства», рішення від 27 вересня 1995 р. 

На розгляді у 2014 році в Пирятинському районному суді Полтавської області перебувало 186 кримінальних проваджень, з яких 28 – про злочини проти життя та здоров’я особи, що становить 15% від загальної кількості розглянутих кримінальних проваджень.

28 кримінальних проваджень про кримінальні правопорушення проти життя та здоров’я особи (ст.ст. 115-145 КК України) відносно 30 осіб за КПК (в ред. 2012 року).

За 2014 рік судом розглянуто:

25 кримінальних проваджень про кримінальні правопорушення проти життя та здоров’я особи (ст.ст.115-145 КК України) відносно 26 осіб за КПК (в ред. 2012 року). 2 кримінальні провадження відносно 3 осіб направлено до Апеляційного суду Полтавської області для визначення підсудності (у зв’язку з неможливість розподілу справ між суддями – по обвинуваченню Особи 1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 296, ч. 2 ст. 121 КК та Особи 2 у вчинені злочинів, передбачених ч. 4 ст. 296, ч. 2 ст. 121, ч. 1 ст. 262, ч. 1 ст. 263 КК; у зв’язку з відсутністю колегіального складу суду – по обвинуваченню Особи 3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК). Станом на 01.01.2015 одне кримінальне провадження знаходиться у залишку по обвинуваченню Особи 4 у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 121 КК (оголошено розшук).

З 25 розглянутих кримінальних проваджень по 13 – ухвалено вирок, що становить 52% від загальної кількості, по 12 – постановлено ухвалу про закриття кримінального провадження, що становить 48% від загальної кількості.

2 кримінальних провадження оскаржено до апеляційного суду Полтавської області, з них: по одному скасовано вирок суду та постановлено новий (по обвинуваченню Особи 5 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК), інше кримінальне провадження станом на 01.05.2015 знаходиться на розгляді (по обвинуваченню Особи 6 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК).

Пленум Верховного суду України «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров’я особи» від 07.02.2003 говорить про те, що при призначенні покарання відповідно до статей 65—69 Кримінального кодексу України (далі — КК) суди мають ураховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, сукупність усіх обставин, що його характеризують (форма вини, мотив, спосіб, характер вчиненого діяння, ступінь здійснення злочинного наміру, тяжкість наслідків тощо), особу винного й обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання.

Так, при призначенні кримінального покарання судді Пирятинського районного суду у кожному випадку і щодо кожного обвинуваченого (підсудного), який визнається винуватим у вчиненні кримінального правопорушення/злочину, дотримуються вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через цю норму реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

У кожному конкретному випадку суддями при призначенні покарання враховувався ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення/злочину, дані про особу обвинуваченого (підсудного) та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання, оскільки особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 65 КК суддями призначалися покарання в межах, визначених санкцією статті Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин.

Визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, судді виходили з класифікації злочинів (ст. 12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного із співучасників, якщо злочин вчинений групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).

Досліджуючи дані про особу обвинуваченого (підсудного), судді з’ясовували його вік, стан здоров’я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім’ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку).

Виходячи з того, що встановлення пом’якшуючих та обтяжуючих покарання обставин має значення для правильного його призначення, суддями всебічно досліджувалися матеріали справи щодо наявності таких обставин і наводились у вироку мотиви прийнятого рішення.

Наприклад, у кримінальному провадженні по обвинуваченню Особи 1 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК, останній підозрювався в тому, що він 28 жовтня 2013 року близько 13-14 год. на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин відбулася бійка в ході якої Особи 1, умисно наніс Особі 2  по голові декілька ударів кулаками та совковою лопатою, чим завдав останньому тяжкі тілесні ушкодження, як небезпечні для життя, що призвели до смерті останнього, яка настала того ж дня під час госпіталізації в приймальному відділенні Пирятинської ЦРЛ та констатована близько 18 год.

Вироком Пирятинського районного суду від 31.12.2014 Особі 1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 121 КК та призначено покарання із застосуванням статті 69 КК у виді п’яти років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком три роки. На підставі ст. 76 КК покладено обов’язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Призначаючи покарання у відповідності зі ст. 65 КК, суд ураховуює ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом’якшують покарання.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлено.

Обставинами, що пом’якшують покарання обвинуваченого згідно зі ст. 66 КК, суд визнав щире каяття; добровільне відшкодування завданої шкоди, а саме: матеріальну шкоду у сумі 9658 грн. 60 коп., витрати на правову допомогу у сумі 500 грн. та заподіяна моральна шкода у сумі 9000 грн.

Ураховано також особу обвинуваченого, який осудний, працездатний, працює, має у власності нерухоме майно, проживає разом з дружиною та неповнолітніми дітьми.

Крім того, Особа 1 має ще одну неповнолітню дитину від другого шлюбу, який перебуває на його повному утриманні. Займається домашнім господарством, вирощує вівці, орендує за межами населеного пункту в адміністративних межах водні об’єкти площами 1,2 га., 1,0 га. та 0,5 га.

Обвинувачений бере активну участь у наданні спонсорської та доброчинної допомоги, у проведенні обласного культурно-мистецького свята, для розбудови благоустрою населеного пункту. Надавав допомогу транспортними засобами по вивезенню сміття по місту комунальному підприємству.

Всі викладені обставини підтверджуються матеріалами справи.

Відповідно до довідок Особи 1 органами внутрішніх справ до адміністративної відповідальності не притягувався, в силу статті 89 КК раніше не судимий. Знятий з військового обліку військовозобов’язаних як таких, що досяг граничного віку перебування у запасі. На «Д» обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває.

Судом також ураховано думку потерпілої Особи 2 та її представника, які просять суд не позбавляти волі обвинуваченого Особи 1.

Потерпіла Особи 3 наполягала на позбавленні волі обвинуваченого Особи1.

Враховуючи те, що згідно ст. 50 КК, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, суд у відповідності до ст. 69 КК, за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого діяння, з урахуванням особи винного, призначив покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в законі, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, за цей злочин, умотивувавши таке своє рішення.

Обвинувачений Особа 1 щиро розкаявся у вчиненому, відшкодував потерпілій Особі 3 у повному обсязі матеріальну та частково моральну шкоду, що підтверджується квитанцією про переказ коштів та розпискою, а також надав кваліфіковану медичну допомоги, що підтверджується показаннями свідків Особи 4, Особи 5, Особи 6, тому суд уважає, що вказані обставини істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і призначає покарання нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією ч. 2 ст. 121 КК, у відповідності до ст. 69 КК.

Ураховуючи наявність обставин, що пом’якшують покарання, особу винного, який має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, займається домашнім господарством, позитивні характеристики, конкретні обставини справи, поведінку самої Особи 2 , та те, що потерпіла Особа 3 та її представник не наполягають на позбавлення волі Особи 1 суд приходить до висновку про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання і уважає за можливе застосувати відносно нього звільнення від відбування покарання з випробовуванням відповідно до ст. 75 КК України та поклавши на обвинуваченого обов'язки, визначені п. п. 2-4 ч. 1 ст. 76 КК.

На думку суду саме таке покарання необхідне й достатнє для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів.

У п. 8 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 N 7 говориться про те, що призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин, або перехід до іншого, більш м'якого виду основного покарання, або непризначення обов'язкового додаткового покарання (ст. 69 КК) може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин (що можна прослідкувати у вироці), що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного.

У кожному такому випадку суд зобов'язаний у мотивувальній частині вироку зазначити, які саме обставини справи або дані про особу підсудного він визнає такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і впливають на пом'якшення покарання, а в резолютивній – послатися на ч. 1 ст. 69 КК. При цьому необхідно враховувати не тільки мету й мотиви, якими керувалась особа при вчиненні злочину, а й її роль серед співучасників, поведінку під час та після вчинення злочинних дій тощо.

Покарання, призначене судом із застосуванням ст. 69 КК, не може бути нижчим від мінімальної межі відповідного виду покарання, встановленої у Загальній частині КК, тобто меншим, ніж один рік позбавлення чи обмеження волі.

Призначенню покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої санкцією статті Особливої частини КК, не перешкоджає наявність у цій же санкції альтернативних, більш м'яких покарань.

У п. 9 вказаної вище постанови зазначено, що судам необхідно мати на увазі, що частиною 1 статті 75 КК передбачено звільнення від відбування покарання з випробуванням тільки тих осіб, які засуджуються позбавлення волі на строк не більше п'яти років, тобто лише щодо основного покарання, що має бути належним чином вмотивовано у вироку.

Крім того, Пирятинським районним судом було забезпечено виконання основного завдання кримінального процесу із забезпечення правильного застосування закону з тим, щоб за вчинений злочин винні понесли справедливе покарання. В 2014 році щодо осіб, винних у вчиненні злочинів проти життя та здоров’я особи було застосовано покарання у виді позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК України звільнених з іспитовим строком. Але і був обвинувачений, якого було засуджено до реального позбавлення волі.

Також, мало місце застосування ЗУ «Про амністію у 2014 році» у кримінальних провадженнях по обвинуваченню Особи 1 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 296, ч. 1 ст. 122 КК та по обвинуваченню Особи 2 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК. Вказаних осіб було визнано винними у скоєнні кримінальних правопорушень та звільнено від відбування призначеного покарання.

Пирятинський районний суд, призначаючи покарання обвинуваченим у вигляді штрафу чи громадських робіт, які є альтернативними мірами покарання, враховував матеріальне становище особи, що скоїла злочин, сімейний стан, відомості про утриманців та характеристику.

У 2014 році Пирятинським районним судом Полтавської області було розглянуто кримінальне провадження з ухваленням виправдовувального вироку по вказаній в узагальненні категорії справ по обвинуваченню Особи 1 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК. Так, суд, провівши судове слідство та проаналізувавши наявні у справі докази, прийшов до висновку, що висунута обвинуваченому підозра не знайшла свого підтвердження, винуватість його у скоєнні кримінального правопорушення (злочину) за ч. 1 ст. 121 КК не доведена.

Вказаний вирок було оскаржено. Судом апеляційної інстанції вирок було скасовано та постановлено новий, яким Особи 1 визнано винуватим за ч. 1 ст. 121 КК та призначено покарання п’ять років позбавлення волі. Обрано запобіжний захід тримання під вартою, взявши його під варту у залі суду. Підставою для скасування вироку в апеляційному порядку було те, що висновок суду першої інстанції про те, що досліджені ним докази підтверджують лише факт вчинення злочину, а не причетність до нього обвинуваченого є помилковим.

Оцінюючи наведені докази у їх сукупності колегія суддів находить винуватість Особи 1 доведеною, оскільки показання свідків та потерпілого узгоджуються між собою, об'єктивні підтверджуються показаннями свідків. При цьому, показання потерпілого щодо механізму утворення тілесних ушкоджень відповідають даним судово-медичного дослідження викладеним у експертному висновку. Оцінюючи наведені показання потерпілого та свідків щодо їх достовірності колегія суддів приймає до уваги, що між ними та обвинуваченим не існувало неприязних відносин або ворожнечі, а отже, підстави до обмови Особи 1 у потерпілого та свідків відсутні. Наведеними доказами спростовується твердження обвинуваченого щодо його непричетності до вчинення злочину. Колегія суддів находить показання свідків Особи 2 та її сина Особи 3 неповнолітнього проте, що обвинуваченого 26 липня 2014 року протягом дня не було в їх будинку та твердження Особи 3 про появу у її будинку потерпілого з раною у спині, як такі, що спрямовані на пом'якшення становища Особи 1 та обумовленими тим, що він певний час перебував з свідком у фактичних шлюбних відносинах.

Колегія суддів вважає доведеним, що обвинувачений умисно спричинив потерпілому тяжкі тілесні ушкодження та кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 121 КК.

Кримінальні провадження/справи своєчасно направлялись до Апеляційного суду Полтавської області, про що повідомлялись учасники.

Проведене узагальнення показало, що кількість скасованих Апеляційним судом Полтавської області судових рішень Пирятинського районного суду є незначною, що є безумовним свідченням законності, обґрунтованості та справедливості прийнятих суддями Пирятинського районного суду рішень, що ґрунтуються на всебічному, повному та об’єктивному розгляді кожної справи.

Вирішуючи цивільний позов у кримінальному провадженні про відшкодування матеріальної чи моральної шкоди, заподіяної внаслідок смерті, каліцтва або іншого ушкодження здоров’я потерпілого (витрат на лікування, поховання тощо), Пирятинський районний суд керується відповідним цивільним законодавством і виходить з роз’яснень із цих питань, які містяться в постановах Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 р. № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» та від 31 березня 1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» з наступними змінами.