Арешт поточних рахунків боржника, які використовуються для виплати заробітної плати: практика ВС

У разі виникнення в боржника зобов’язання з виплати заробітної плати в певному розмірі на кошти, які знаходяться на поточному рахунку боржника, у такому ж розмірі не може бути накладений арешт, а якщо він накладений, то підлягає зняттю.

На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 916/2290/18.

Обставини справи

Комунальне підприємство «Т»  звернулося до суду зі скаргою на дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якій просило:

- скасувати постанову головного державного виконавця ДВС про арешт коштів боржника в частині накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на поточному рахунку у філії Одеського обласного управління АТ «Д» та належать боржнику, які призначені для оплати праці працівників боржника;

- зняти арешт з коштів, які акумульовані та знаходяться на поточному рахунку  у філії Одеського обласного управління АТ «Д», який накладено в частині примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області.

Скарга мотивована тим, що дії головного державного виконавця ДВС порушують вимоги законодавства, оскільки не допускається накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на рахунку для виплати заробітної плати.

Ухвалою Господарського суду Одеської області, залишеною без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду, скаргу задоволено частково, скасовано постанову, в іншій частині у задоволенні скарги  відмовлено.

Суди виходили з того, що рахунок, який передбачений для виплати заробітної плати, має спеціальний режим використання, тому грошові кошти, які знаходяться на ньому, не підлягають арешту.

Висновок Верховного Суду

Судді ВС підкреслили, що чинним законодавством України не передбачено відкриття суб’єктам господарювання рахунків зі спеціальним режимом використання для виплати заробітної плати.

Подібна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 905/361/19, відступати від якої колегія суддів правових підстав не вбачає.

Із встановлених судами обставин вбачається, що рахунок боржника, який відкрито в ТВБВ філії Одеського обласного управління АТ «Д», на кошти якого виконавцем був накладений арешт, є поточним рахунком боржника, що підтверджується листом боржника.

При цьому судами не встановлено, а боржником не доведено, що зазначений рахунок відноситься до рахунків зі спеціальним чи обмеженим режимом використання, на кошти якого заборонено накладення арешту.

Також АТ «Д» в особі філії Одеського обласного управління, на яке нормами статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» покладений обов’язок визначати статус рахунка та можливість накладення арешту на кошти на ньому, Постанову виконало, що підтверджується листом цього банку. Зазначене свідчить про те, що банк також не визнав цей рахунок та кошти на ньому такими, на які законом заборонено накладати арешт.

Разом з тим, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом (стаття 43 Конституції України).

ВС зауважив, що згідно із частиною п’ятою статті 97 Кодексу законів про працю України оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов’язань щодо оплати праці.

З наведених норм права вбачається, що зобов`язання з виплати заробітної плати мають пріоритет перед іншими зобов`язаннями суб`єкта господарювання, у тому числі тими, які виконуються в примусовому порядку виконання судових рішень.

У разі виникнення в боржника зобов’язання з виплати заробітної плати в певному розмірі на кошти, які знаходяться на поточному рахунку боржника, у такому ж розмірі не може бути накладений арешт, а якщо він накладений, то підлягає зняттю.

Таке зняття арешту здійснюється виконавцем відповідно до частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» на підставі поданих боржником документів, що підтверджують виникнення в боржника зобов`язання з виплати заробітної плати та його розміру. Також арешт у розмірі суми зобов’язання з виплати заробітної плати може бути знятий судом у порядку оскарження відмови виконавця зняти арешт з коштів, призначених для виплати заробітної плати.

Як вбачається з матеріалів справи, суди попередніх інстанцій не встановили, що боржник звертався до виконавця із заявою при виникнення в нього зобов’язання з виплати заробітної плати в певному розмірі та не встановили, що просив не накладати або зняти арешт з відповідної суми коштів на вказаному рахунку для виплати заробітної плати своїм працівникам.

За вказаних обставин колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували вище зазначені норми Закону України «Про виконавче провадження» щодо скасування Постанови.

За вказаних обставин для виправлення фундаментальних порушень, які допустили суди попередніх інстанцій, оскільки суди неправильно застосували вказані норми права і незаконно частково задовольнили Скаргу, що суперечить вищенаведеним нормам права, ВС вважає за необхідне скасувати судові рішення в частині задоволення Скарги та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні Скарги.

Джерело.