Обов’язок органу досудового розслідування надати можливість ознайомитися із речовими доказами настає у разі виявлення відповідної ініціативи стороною провадження

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду розглянув касаційну скаргу захисника обвинуваченого на обвинувальний вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду, якою вирок першої інстанції залишений без змін. Зокрема, захисник вказував на те, що місцевий суд не дослідив речовий доказ - ніж, а також залишив поза увагою той факт, що речовий доказ в порядку ст.290 КПК України стороні захисту не відкривався.

Верховний Суд зазначив, що законодавець встановив процедуру, яка забезпечує реалізацію права на справедливий суд у його процесуальному аспекті, тобто надає сторонам майбутнього судового розгляду можливість ознайомитися із доказами (в тому числі речовими) кожної із них і підготувати правову позицію, що буде ними обстоюватись у змагальній процедурі судового розгляду.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 290 КПК України прокурор або слідчий за його дорученням зобов`язаний надати доступ та можливість скопіювати або відобразити відповідним чином будь-які речові докази або їх частини, документи або копії з них, а також надати доступ до приміщення або місця, якщо вони знаходяться у володінні або під контролем держави, і прокурор має намір використати відомості, що містяться в них, як докази у суді.

Верховний Суд при розгляді касаційної скарги наголосив, що на орган досудового розслідування покладено обов’язок надати сторонам майбутнього судового розгляду безперешкодно реалізувати їх можливість ознайомитися із речовими доказами (у разі виявлення ними бажання), однак він не зобов’язаний здійснити таке ознайомлення в обов’язковому порядку за відсутності ініціативи сторони.

Із матеріалів кримінального провадження Верховним Судом було встановлено, що стороні захисту були відкриті усі матеріали досудового розслідування. Крім того, їм вручався реєстр матеріалів досудового розслідування, в якому, зокрема, було зазначено про визнання та приєднання до кримінального провадження речових доказів, в тому числі ножа. Обвинувачений та його захисник не були позбавлені права, у разі необхідності, ознайомитися із даним речовим доказом. Судове засідання відбувалося відповідно до вимог ст. 22 КПК України на засадах змагальності, жодна із сторін не була позбавлена права заявляти відповідні клопотання та ставити перед судом питання дослідження тих чи інших доказів.

Після роз`яснення обвинуваченому суті обвинувачення головуючий з`ясував думку учасників судового провадження про те, які докази потрібно дослідити, та про порядок їх дослідження (ст. 349 КПК України).

Заслуговує на увагу те, що клопотань про необхідність дослідження в судовому засіданні речового доказу сторона захисту не заявляла, так само не заявляли даного клопотання інші учасники.

З повним текстом постанови Верховного Суду № 688/2831/17 від 12.03.2020 можна ознайомитися за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/88401454.