Рапорт поліцейського не може бути доказом вчинення адміністративного правопорушення

Під час розгляду касаційної скарги Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду встановив, що постановою працівника поліції водія було притягнуто до відповідальності за порушення правил паркування за ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Водій оскаржив рішення поліцейського шляхом подання позову в порядку адміністративного судочинства про визнання дії працівника поліції протиправними та скасування постанови.

Судом першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, позовну заяву було задоволено та постанову скасовано виходячи із того, що доказів вчинення водієм зазначеного адміністративного правопорушення, крім рапорту інспектора патрульної поліції, відповідачем не надано.

Касаційний адміністративний суд також підтримав позицію позивача і рішення судів попередніх інстанцій.

Верховний Суд акцентує увагу, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Так, сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідача від доведення правомірності свого рішення.

При цьому, рапорт працівника поліції не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративних правопорушень. Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, будь-яких інших належних і допустимих доказів, які б свідчили про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КУпАП, відповідачем не надано.

Детально ознайомитися із постановою Верховного Суду № 524/5741/16-а (адміністративне провадження №К/9901/33786/18) від 20.05.2020 можна за посиланням: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/89325656.